ЗНО #200 : Виникнення та розквіт Київської Русі

РОЗСЕЛЕННЯ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ПЛЕМІННИХ СОЮЗІВ

У VI—VIII ст. формою суспільного устрою східних слов'ян були племінні об'єднання або сотні племен, які поступово розподілилися на південно-західну, західну та північно-східну групи. У VIII— IX ст. східні слов’яни розселилися на території від Карпат до Оки та від Ладоги до Чорного моря.

На території сучасної України проживали племена південно-західної групи: поляни (між притоками Дніпра — Тетеревом і Россю), древляни (уздовж річок Прип'ять, Горинь, Тетерів), сіверяни (у басейні Дніпра, Десни, Сули, Ворскли, Сіверського Донця), волиняпи або дуліди (у басейні Західного Бугу й Прип'яті), тиверці (у нижній течії Дністра й Прута), уличі (між Дніпром і Південним Бугом), ділі хорвати (у межиріччі Збруча, Прута, Дністра).

Влада у племінних союзах зосереджувалася в руках племінної верхівки, яку складали князі та дружинники. За допомогою дружин князі завойовували нові землі, збирали данину. Старші дружинники — дояра — складали найближче оточення князя. Вони входили до складу дорадчого органу при князеві — князівської ради. Верховним органом самоврядування залишалося віче — народні збори, які вирішували важливі громадські справи.

УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Протягом VII—VIII ст. із розпадом родоплемінного ладу у східних слов'ян виникли перші державні об’єднання: дулібський племінний союз, який об’єднував дулібів, полян, деревлян, хорватів, уличів і тиверців, і полянський племінний союз, до складу якого входили поляни, деревляни, сіверяни.

У IX ст. утворилися племінні княжіння Куявія на чолі з князем Аскольдом (землі полян із центром у Києві) і Славія на чолі з князем Рюриком (землі словенів із центром у Новгороді). Саме вони заклали фундамент ранньофеодальної держави Київська Русь.

Щодо утворення Київської Русі існують кілька теорій. Норманська (варязька) теорія стверджує, що першими правителями Київської Русі були нормани — князі Рюрик і Олег. Слов’янська (автохтонна) теорія доводить, що наприкінці VI — на початку VII ст., ще до приходу варягів, у Києві правив першій князь — слов’янин Кий. Останніми представниками заснованої ним династії й першими князями Київської Русі вважаються Аскольд і Дір.

ВНУТРІШНЬО- ТА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КНЯЗІВ ОЛЕГА, ІГОРЯ, КНЯГИНІ ОЛЬГИ, КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА

Наприкінці IX —у X ст. відбувається швидке територіальне зростання Київської Русі й поступова консолідація держави. Київська Русь, ставши одною з наймогутніших держав ранньосередньовічної Свропи, мала великий вплив на міжнародній арені.

Внутрішня та зовнішня політика князів Київської Русі

Князювання Олега

(882—912 рр.)

Князь Олег об’єднав північні та південні руські землі й підпорядкував Києву полян, древлян, сіверян, словенів, кривичів і радимичів. Він посилив князівську владу за допомогою дружинників, які збирали данину з підлеглого населення шляхом полюддя. Установив язичництво як державну релігію.

Князь Олег уклав мирну угоду з варягами й почав залучати їх до воєнних походів русичів. Він здійснив переможні морські походи на Візантію (907р., 911 р.), уклавши вигідний для Русі мирний договір. Візантія була зобов'язана сплатити київському князеві данину та надати право руським купцям на безмитну торгівлю.

Князювання Ігоря

(912—945 рр.)

Князь Ігор відновив владу над древлянами, приєднав до Русі уличів й зміцнив владу київського князя. Він збільшив щорічну данину з підлеглих племен, під час повторного збирання якої його було вбито повсталими древлянами.

Князь Ігор уклав мир із кочовиками-печенігами. Здійснив морські походи на Візантію (941 р., 944 р). Уклав менш вигідну для Русі мирну угоду, що передбачала надання київським князем військової допомога Візантії та сплату руськими купцями мита.

Князювання Ольги

(945—964 рр.)

Княгиня Ольга підпорядкувала землі древлян безпосередньо Києву, скасувавши місцеве княжіння. Вона упорядкувала систему збору данини, чітко визначивши її розміри —уроки і місця, де представники князівської адміністрації приймали данину від населення — погости.

Княгиня Ольга здійснила дипломатичну подорож до столиці Візантії Константинополя, де прийняла християнство, однак не наважилася проголосити його державною релігією. Установила дипломатичні відносини з Німеччиною, надіславши посольство до імператора Оттона І.

Князювання Святослава

(964—972 рр.)

Князь Святослав установив владу над в'ятичами та розширив територію Київської держави далеко на схід. Він посадив своїх синів намісниками у землях, які намагалися відокремитися від Києва, та заклав принцип управління державою одноосібним монархом — представником династії Рюриковичів.

Князь Святослав розгромив Волзьку Болгарію і Хозарський каганат (965 р.). Здійснив походи на Дунайську Болгарію (967—971 рр.), намагаючись заволодіти землями на Балканському півострові. Почав війну з Візантією, але був змушений укласти мирний договір (971 р.)9 за яким відмовлявся від претензій на візантійські володіння на Дунаї та в Криму

КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО ТА ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Наприкінці X — у першій половині XI ст., коли у межах Київської Русі були об’єднані всі східнослов'янські племена, давньоруська держава досягла свого найвищого розквіту. Успішно відбиваючи напади кочовиків. Київська Русь захищала Візантію та західноєвропейські країни. Політичні, торгівельні, культурні зв’язки Русі з країнами Заходу й Сходу сприяли підвищенню її міжнародного авторитету.

ВНУТРІШНЯ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КНЯЗІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Князювання Володимира Великого

(980—1015 рр.)

Князь Володимир завершив формування території Київської держави, відвоювавши у Польщі землі хорватів, дулібів і червенські міста (Червень, Белз, Перемишль та ін.). Він звільнив з військової служби найманців — варягів і замінив їх дружинниками — слов'янами. Позбавив влади місцеву племінну знать й замінив її своїми синами — посадниками. Прийняв зведення законів усного права «Устав земляний». Запровадив християнство як державну релігію Київської Русі (988 р.). Розбудовував «місто Володимира», сприяв зведенню Десятинної церкви.

Князь Володимир вів успішну боротьбу з печенігами, створивши систему земляних укріплень і низки фортець для захисту південних рубежів Київської держави. Налагодив відносини з Візантісю, Чехією, Угорщиною, Польщею, Німеччиною, Болгарією та іншими державами. Започаткував політику «шлюбної дипломатії», одруживши своїх дітей з представниками королівських династій європейських країн

Князювання Ярослава Мудрого

(1019—1054 рр.)

Князь Ярослав відновив єдність Русі й остаточно ліквідував місцевий сепаратизм. Установив порядок успадкування влади в державі від найстаршого сина до молодшого. Сприяв складанню першого писаного зводу законів «Руська Правда», утвердженню християнства як державної релігії. Розбудовував «місто Ярослава», сприяв зведенню Софійського собору та Києво-Печерського монастиря.

Князь Ярослав утвердив західні кордони Київської держави, відвоювавши у Польщі захоплені після смерті Володимира Великого червенські міста. Остаточно розгромив печенігів під Києвом (1036 р.). Продовжив політику «шлюбної дипломатії», установивши династичні зв'язки з Візантією, Францією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Швецією, Норвегією, за що його називали «тестем Європи».

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ЯК ДЕРЖАВНОЇ РЕЛІГІЇ. СПОРУДЖЕННЯ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ

Для піднесення авторитету свого роду та значення своєї держави князь Володимир забажав одружитися з візантійською принцесою Анною, сестрою візантійського імператора. Після того, як дружина Володимира захопила в Криму Корсунь (Херсонес), імператор погодився на шлюб своєї сестри з Володимиром, але за умови, що той прийме християнство.

Охрестившись сам, Володимир проголосив християнство державною релігією і влітку 988р. наказав жителям Києва прийняти хрещення. Обряд хрещення було здійснено в усіх містах і селах держави.

Після прийняття християнства в Київській державі розпочалося будівництво церковних споруд. Найбільшу церкву було зведено в Києві на честь Богородиці та названо Десятинною, оскільки на її утримання князь виділив десяту частину свого майна. Київ став центром поширення християнства та діяльності православної церкви.

Після прийняття християнства в Київській державі виникли перші монастирі — Межигірський, Печерський, Видубицький та ін. На утримання вищого православного духовенства і монастирів київські князі давали великі грошові пожертвування, а також орні землі, ліси, сіножаті і рибні озера. Селяни і міщани для утримання місцевих церков сплачували десятину. Прийняття християнства справило величезний вплив на подальший розвиток Київської держави.

Значення прийняття християнства в Київській державі

• зміцнило центральну владу князя, оскільки християнська релігія наголошує, що влада правителя дана Богом;

• сприяло формуванню єдиного світогляду та єдиної ідеології для різноплемінного населення держави та його згуртуванню у єдину давньоруську народність;

• дало можливість Київській державі як рівноправній увійти в коло най могутніших держав Європи;

• сприяло бурхливому розвиткові культури, торгівлі, кам'яного будівництва, а також культурним зв’язкам з християнським світом

Християнство як державна релігія остаточно утвердилося в Київській Русі за Ярослава Мудрого. У 1037р. у Києві був закладений Собор Святої Софії на честь перемоги над печенігами. Упродовж століть Софія Київська була головною святинею Русі-України — «митрополією руською».

Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Святої Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. Софійський собор — всесвітньо відома пам’ятка монументального живопису. В центрі куполу знаходиться мозаїчне зображення Христа-Вседержителя, у центральній апсиді — Богоматері Оранти.

У 1039р. було засновано Київську митрополію, яка підпорядковувалась Константинопольському патріарху. У 1051 р. собор руських єпископів обрав митрополитом київського церковного діяча і письменника Іларіона. У роки правління Ярослава Мудрого у Київській Русі засновано монастирі св. Юрія, св. Ірини та Києво-Печерський монастир, які стали великими церковними і культурно-освітніми центрами.

Будучи високоосвіченою людиною, Ярослав Мудрий дбав про розвиток освіти в державі. За його розпорядженням створено школу і бібліотеку при Софійському соборі, зібрано перекладачів, які переклали на давньоруську мову багато грецьких книг.

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

Кінець V ст. — початок VI ст.	перші відомості про заснування Києва; діяльність полянського князя Кия
860 р.	похід князя Аскольда на Константинополь, прийняття Аскольдом християнства
882 р.	об’єднання князем Олегом північних та південних руських земель, початок правління династії Рюриковичів
882—912 рр.	правління князя Олега в Київській державі
907 р.,911 р.	морські походи князя Олега на Візантію
912—945 рр.	правління князя Ігоря в Київській державі
941 р.,944 р.	морські походи князя Ігоря на Візантію
945—964 рр.	правління княгині Ольга в Київській державі
964—972 рр.	правління князя Святослава в Київській державі
980—1015 рр.	правління князя Володимира Великого в Київській державі
988 р.	запровадження князем Володимиром християнства як державної релігії Київської Русі
1019—1054 рр.	князювання Ярослава Мудрого в Київській державі, укладення «Руської правди» — першого писемного зводу законів
1036 р.	розгром князем Ярославом Мудрим печенігів під Києвом
1037 р.	спорудження Софійського собору у Києві
1051 р.	призначення київським митрополитом Іларіона, заснування Києво-Печерського монастиря
Племінний союз	територіальне й політичне об’єднання кількох сусідніх племен
Князь	вождь племені або союзу племен, з появою держави — її правитель
Християнство	світова релігія, в основі якої — визнання Ісуса Христа посланником Бога, Сином Божим, віра в Трійцю (єдиного Бога у трьох особах) та існування потойбічного світу
Язичництво	релігійні вірування у багагьох богів, обожнювання сил природи, тварин і рослин, людиноподібних істот (русалок, берегинь та ін.)

ПЕРСОНАЛІЇ

ОЛЕГ (р. н. невід.—912) — князь Київської Русі (882—912). Об’єднав північні та південні руські землі. Здійснив переможні морські походи на Візантію (907, 911), уклав вигідний для Русі торговельний і політичний договір з Візантією, що надавав пільга руським купцям і послам

ІГОР (р. н. невід.—945) — князь Київської Русі (912—945). Підкорив деревлян і уличів, зміцнив владу київського князя. Здійснив походи на Візантію (941, 944) і уклав менш вигідну для Русі торговельну й політичну угоду. Загинув під час повторного збирання данини з деревлян

ОЛЬГА (р. н. невід.—969)— княгиня Київської Русі (945—964). Підпорядкувала землі деревлян безпосередньо Києву. Упорядкувала збирання данини, чітко визначивши її розміри —уроки і місця зберігання — погости. Підтримувала дипломатичні зв’язки з Візантією і Німеччиною

СВЯТОСЛАВ (бл. 939—972) — князь Київської Русі (964—972). Розширив територію Київської держави далеко на схід. Заклав принцип управління державою одноосібним монархом. Розгромив Хазарський каганаті Волзьку Болгарію (965). Здійснив походи на Дунайську Болгарію (967—971). Загинув у бою з печенігами біля порогів Дніпра

ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ (р. н. невід.—1015)— князь Київської Русі (980- 1015). Завершив об’єднання руських земель навколо Києва. Запровадив християнство як державну релігію (988). Збудував систему укріплень для захисту кордонів держави від печенігів. Налагодив відносини з Візантією, Чехією, Угорщиною, Німеччиною та ін.

ЯРОСЛАВ МУДРИМ (бл. 978—1054) —князь Київської Русі (1019—1054). Розширив кордони Київської Русі на заході. Запровадив перший писаний звід законів «Руська Правда». Сприяв утвердженню християнства в Київській Русі. Установив династичні зв'язки з Візантією, Францією, Польщею, Угорщиною, Швецією, Норвегією та ін.

ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА